У час між 21 вересня та 11 листопада 1621 року 53 людей з Англії - чоловіків, жінок та дітей зібрались разом з 90 представниками корінних племен Америки, щоб подякувати за свій перший врожай у їхньому новому домі, Плімутській колонії на території теперішнього штату Массачусетс.
Вони дякували за багато чого. Лише рік перед тим, всередині листопада 1620 року, їхня група з 102 колонізаторів та 30 членів команди дісталась берегів Північної Америки на борту судна «Мейфлауер». Це були пуритани, релігійні сепаратисти, яких вважав радикалами і тому не визнавав уряд їхньої рідної Англії.
Втомившись від переслідувань у Європі, вони прямували до колонії Вірджинія. Однак зимова погода змусила їх стати на якір у Кейп Код, біля 350 кілометрів на північний схід від обраної цілі.
Все ж, сподіваючись створити колонію, вони вирішили оселитись на материку через затоку від першої стоянки на Кейп Код і почали створювати громаду, в якій вони б жили у відповідності до своїх релігійних вірувань.
Цей перший рік був важким і колонія ледве не зникла, так і не закріпившись. Протягом року майже половина з 102 колонізаторів померла від голоду, хвороб та важких погодних умов. Однак, літо принесло гарний врожай і восени 22 чоловіки, 4 жінки, 9 хлопців-підлітків, 5 дівчат-підлітків і 13 малих дітей зібрались, щоб відсвяткувати з їхніми сусідами з корінного народу Уампаноаг.
Массачусетс не перший штат, який заявив, що саме там відбулось перше святкування Дня подяки. Численні історичні документи вказують, що іспанські першовідкривачі та інші англійські колонізатори проводили різні релігійні служби на знак подяки у Флориді, Техасі, Мейні та Вірджинії задовго до 1620 року. Однак, це були окремі місцеві святкування, які не пройшли випробування часом. Тому, завдяки невтомному лобізму штату Массачусетс, сучасний День подяки було вперше офіційно встановлено в 1863 році прокламацією президента Авраама Лінкольна. Святкування переніс на четвертий тиждень листопада президент Франклін Делано Рузвельт.
День подяки почався як молитва вдячності емігранів, які, без підтримки сусідів з корінних народів, найімовірніше, не пережили б першого року в Північній Америці. Сьогодні, хоча День подяки традиційно святкують у колі родини та друзів, через загрозу для життя та здоров‘я від пандемії COVID-19, багато хто святкуватиме вдома наодинці, ще раз висловлюючи подяку за можливість мати краще майбутнє.